Рубрики
МЕНЮ
Кречмаровская Наталия
“Коментарі” неодноразово докладно розповідали про ситуацію на фармацевтичному ринку України. Але, як виявилося, конфлікти панують не лише серед лідерів ринку. Не менш спекотно ситуація і серед компаній, які не входять навіть у ТОП-10 української фарми, що не заважає їм обмінюватися гучними звинуваченнями, і вражати інформаційний простір.

Фармринок. Фото портал "Коментарі"
“Коментарі” розбиралися у гучній історії конфлікту між фармкомпаніями “Ніко” та “Фармасел”, що спалахнув у середині липня, хоча витоки тягнуться ще з 2014-го, а широку популярність здобули на початку серпня.
На початку серпня "Ділова столиця" розмістила матеріал, що по суті став відображенням позиції однієї з компанії, а саме ТОВ "Фармасел", на ситуацію, яка на її думку зводилася до спроби розорити компанію.
Так, йшлося про розгляд судової справи № 910/3053/26, яка спочатку була відкрита у березні 2026 року і до липня зовсім не стосувалася ТОВ “Фармасел”. Саме цей факт і дозволяє компанії стверджувати, що ця справа – просто привід віджати активи.
Так, 7 липня Господарський суд міста Київ ухвалив заарештувати банківські рахунки ТОВ “Фармасел” з метою забезпечення позову арбітражного керуючого ТОВ “Ніко” до контрагенту на суму 6 млн грн. Це рішення "Фармасел" оскаржує і матеріали справи будуть направлені до Північного апеляційного суду. В інформаційному ж просторі народилася версія про те, що даний позов і арешт банківських рахунків є якоюсь “атакою”, за якою стоїть ексвласник ТОВ “Ніко” Сергій Дядечка, замішаний у низці скандалів.
На перший погляд, заявлена версія є цілком об'єктивною, адже спочатку судова справа № 910/3053/26 зовсім не стосується “Фармаселу”. Це справа про банкрутство того самого ТОВ “Ніко”, а позов подано на користь одного з кредиторів – ТОВ “Схід Фінанс” (сфера діяльності – консультації з питань комерційної діяльності та управління, статутний капітал – 100 млн грн).
Витоки позову беруть початок 31 травня 2019 року, коли банк “Союз” та ТОВ “Схід фінанс” уклали договір про переуступку права вимоги щодо кредиту, взятого ТОВ “Ніко” у 2013 році. З того часу борг фармкомпанії зріс до 63,6 млн грн і став підставою для відкриття виробництва про банкрутство ТОВ "Ніко" та запровадження на підприємстві арбітражного керуючого. Причому 31 травня НБУ відкликав у самого "Схід фінанс" ліцензію на діяльність фінансової компанії щодо надання таких послуг, як: факторинг та надання коштів та банківських металів у кредит.
Здавалося б, як стосується справи про банкрутство зовсім "стороння" ТОВ “Фармасел”? З'ясовується, що відношення саме безпосереднє, оскільки арешт банківських рахунків “Фармасела” є частиною забезпечення позову про визнання договору від 30 грудня 2021 року на 52,9 млн грн, який уклали між собою “Ніко” та “Фармасел”, є недійсним.
За версією арбітражного керівника ТОВ "Ніко", цей договір, укладений на надання деяких рекламних послуг, насправді був фіктивним, і за фактом ці майже 53 млн грн були просто виведені з компанії, яка знаходиться в стадії банкрутства через борг на 63,6 млн грн.
Іншими словами, за версією арбітражної керуючої, згідно з відкритими даними нею вказана Діана Козловська, ТОВ “Фармасел” вивело на свою користь із ТОВ “Ніко” майже 53 млн грн. Не вказано, чому власник компанії до початку процедури її банкрутства не був проти такого договору. Не виключено, що йшлося про спробу виведення коштів для зниження бази оподаткування.
На користь останнього свідчать фінансові показники ТОВ "Ніко". Так, у мирний 2021 рік при 55,8 млн грн доходу збиток компанії дорівнював 5 млн грн, у 2022-му ці показники склали 38,9 та 3 млн грн відповідно.
І тут саме час перейти до відносин обох компаній, які явно не чужі один одному.
Вивчення історії обох компаній – ТОВ “Ніко” та “Фармасел” показує, що обидві вони не тільки не чужі один одному, а й насправді були частиною єдиного цілого.
Так, згідно з даними аналітичного сервісу YouControl, ТОВ “Ніко” (сфера діяльності — виробництво фармацевтичних препаратів та матеріалів, статутний капітал – 25 млн грн) було створено у серпні 1994 року. ТОВ “Фармасел” (сфера діяльності — виробництво фармацевтичних препаратів та матеріалів, статутний капітал – 25 млн грн) було відкрито у жовтні 2009 року і при цьому є частиною корпоративної групи “Нікофарм”, що видається співзвучною з назвою свого опонента.
Як вказують профільні сайти, "Нікофарм" — це назва бренду лікарських препаратів виробництва компанії "Ніко", що виникла у 1994 році в місті Макіївка, Донецької області. На сайті самого бренду вказано лише рік його виникнення. Окупація частини Донбасу у 2014 році позбавила компанію своїх виробничих потужностей, проте бенефіціари не здалися і новою юридичною особою бренду стало ТОВ “Фармасел”, яке спочатку продавало закуплені в Європі ліки, а вже за умов повномасштабної війни у 2023 році відкрило своє виробництво у Київській області.
Як стверджували ті самі профільні ЗМІ, у 2015 році директором ТОВ “НІКО” був Андрій Лисицький. Це ж прізвище вказано як власника 45% "Фармасела", директора компанії та співзасновника все того ж "Нікофарма". Іншими словами, як мінімум ряд років з 2014 по 2026-й, ТОВ “Ніко” та ТОВ “Фармасел” були дуже близькими, якщо не належали одним і тим же особам, принаймні Андрій Лисицький у керівництві обох компаній, напевно, є однією і тією ж особою.
Також впадає у вічі той факт, що на відміну від "Ніко", що проходить процедуру банкрутства, у “Фармасел” справи йдуть набагато краще. Так, за підсумками 2025 року чистий дохід компанії зріс із 314,1 млн грн 373,6 млн грн і замість збитку в 300 тис. грн було отримано чистий прибуток у 9,5 млн грн. Цікаво, що найприбутковішим виявився саме 2021 рік, коли і було укладено договір, що оспорюється, на 52,9 млн грн між “Фармасел” та “Ніко”.
Ще в середині липня сайт OBOZ, розповідаючи про початок корпоративного конфлікту між ТОВ "Ніко" та "Фармасел", зазначав, що окрім справи в господарському суді, йшлося і про кримінальне провадження № 12026000000000883, в рамках якого Печерський районний суд Києва видав дозвіл на проведення. Представники компанії вважали це ще одним елементом тиску на них.
У рамках кримінального провадження стверджується, що посадові особи обох компаній заволоділи грошима та майновими правами ТОВ "Ніко" — йдеться про права на товарні знаки вироблених ліків. Іншими словами, за версією слідства, саме “Ніко” є постраждалими від дій власного менеджменту та ТОВ “Фармасел”.
Як уточнив OBOZ, представники "Фармасел" категорично не погоджуються з такою оцінкою подій. Вони підкреслюють, що “йдеться про тривалі господарські відносини, проте операції здійснювалися виходячи з договорів, які протягом багатьох років виконувались обома сторонами без будь-яких заперечень”.
На думку компанії, кримінальне провадження було порушено на тлі раптово заявлених претензій щодо подій багаторічної давності, які за своєю суттю мають розглядатися передусім у рамках господарської юрисдикції.
Цікаво, що в ролі "злого генія" для ТОВ "Фармасел" автори вказують власника ТОВ "Ніко" — підприємця Сергія Дядечка, якому, за даними YouControl, компанія належить на 100%. Щоправда, за умов процедури банкрутства, управління компанією не здійснює і ініціатором позову до “Фармасел” виступила арбітражний керівник компанії.
Уродженець Донецька Сергій Дядечко наприкінці 1990-х зайнявся бізнесом і вже 2004-го став одним зі співвласників “Перкомбанку”, згодом перейменованого на “Родовідбанк”. Під час світової економічної кризи 2008-2009 років банківська установа збанкрутувала. Втім, вже в 2009-му Сергій Дядечко стає власником іншого банку – “Союз”, того самого, в якому ТОВ "Ніко", яке йому належить, взяло кредит, і неповернення якого в результаті стало стартовою точкою для судових розглядів і конфлікту “Ніко” та “Фармасела”.
Зауважимо, що за Сергієм Дядечком тягнеться шлейф сумнівних дій та публікацій. Так, низка сайтів стверджують, що банкрутство Родовід банку сталося з вини самого банкіра. Нібито саме з його ініціативи з фінустанови було виведено 35 млрд. грн. Сам Дядечко стверджував, що бюджетне фінансування з банку вивели на користь екснардепа Олександра Шепелєва, у самого віцепрезидента “Родовіда” стріляли, щоправда, за версією ЗМІ, це могло бути інсценуванням.
Як би там не було, історія банку “Союз” була короткою, але виявилася досить скандальною. Так, за версією деяких ЗМІ, банк міг бути пов'язаний з конвертаційними центрами, які працювали на користь так званих “ЛНР” та “ДНР”. У результаті в 2016 році НБУ позбавив "Союз" банківської ліцензії, що призвело до цілої низки судів, але врешті-решт фінустанова була ліквідована в 2023 році.
Крім того, Bigus інфо зазначав, що у 2013-2015 роках банк Сергія Дядечка намагався провернути схему з "Укрзалізницею", профінансувавши купівлю запчастин для потреб залізниці. Згодом права вимоги щодо цих боргів банк передав компанії “Інтертопресурс”, пов'язаній із Дядечком. Такі операції стали предметом розслідування Генеральної прокуратури України. Дана схема, до речі, нагадує перипетії судової справи навколо заборгованості ТОВ “Ніко” перед ТОВ “Схід фінанс”, щоправда, остання належить за даними YouControl сім'ї бізнесмена Юрія Любченка і не входить до переліку юридичних осіб (а таких понад 60) тим чи іншим чином пов'язаних із Сергієм Дядечком.
“Коментарі” відстежуватимуть ситуацію як навколо цього корпоративного конфлікту, так і фармацевтичного ринку України, адже як показала історія ринку БПЛА, зміни на ньому та кадрові зміни у профільних відомствах часто взаємопов'язані.